Жан-Клод Ван Дамм: "Хочу відчувати себе в Україні як вдома"

1. АВТОР:
2. Орфографічна помилка в тексті:

2 листопада 2009, 7:29 Переглядів:

- Містер Ван Дамм, у фільмі "Ж. К. В. Д." показано, що сильні чоловіки теж вміють відчувати і плакати ... А які фільми змусили вас розчулитися?

- Це фільми, в яких багато правди. Актор може бути гарний або потворний, але коли він правдивий, то вже через десять хвилин починаєш дивитися йому в очі і не можеш відірватися. Важливі не стільки динаміка і тестостерон, як в "Універсальному солдата", а справжні персонажі, як в "Гладіаторі".

- А в житті що вас чіпає, що важливо для вас?

- Я вірю в Бога, тому що якось батько сказав мені: "Бог існує". Мій батько - мій герой, я люблю його і свою сім'ю. Не знаю, чому, але ще я завжди любив кіно і хотів досягти успіху як актор. У нас не було багато грошей, і батько дуже вибірково підходив до того, на які фільми купити квитки. Пам'ятаю, як дивився з ним такі значні картини, як "Лоренс Аравійський", "Битва за Англію". У дитинстві я весь час хотів врятувати світ. Кожна дитина мріє врятувати планету, тварин, весь світ, але у нас немає потрібного рішення, як це зробити. Але воно є у Бога - і це правда.

- З фільмів ми дізналися вас як мужнього і безстрашного, а яким ви були в дитинстві?

- Я ніколи не любив школу, кинув навчання в 13-річному віці. Жив в цей час на фермі у бабусі, а мої батьки були дуже зайняті. Я боявся вийти з кімнати в туалет, тому що уява малювала монстрів буквально в кожному кутку. І якось я захотів подолати цей страх, встав і пішов в темряву, в село на світло вогнів. Добрів до церкви, впав на коліна, люди навколо співали "Аве Марію". Можливо, це було Різдво, точно вже не пам'ятаю. Але з тих пір, про що б я не просив Бога, мені це вдається. Тому я зараз тут, такий, ким я став ...

- Дивлячись на вас - не повіриш, що свого часу ви займалися балетом ...

- Моє захоплення балетом на певному етапі допомогло мені підтримати фізичну форму, але неможливо присвятити себе багато чому. Коли довелося робити вибір, віддав перевагу карате. Це було більш логічно, враховуючи мій зовнішній вигляд, м'язи ...

- А наскільки ви критичні по відношенню до себе?

- Дуже. Через свого характеру я побоююсь пресу. Якщо починаю пітніти перед камерами, відразу ловлю себе на думці: "Раптом вони подумають, що я вживаю наркотики". Хоча й розумію, що, за великим рахунком, своїм успіхом і славою зобов'язаний журналістам. А ось свої фільми дивлюся тільки раз, та й то не остаточний варіант. Коли робота закінчена, мені дуже важко сподобатися собі. Борюся з цим, намагаюся полюбити свої фільми. Шукаю хороші картини, щоб вчитися. Мені майже 50 років, у мене достатньо грошей для щастя, і я просто хочу робити стоять фільми.

- Головний секрет талановитого актора?

- Акторство - гра, в своєму роді підробка. Мені ж подобається бути щирим. Чим правдивіше ти стаєш у своїй роботі, тим сором'язливі і тихіше пояснюєш людям, хто ти насправді. Я - це я, ні більше ні менше. До слова, ось у вас є великий український поет?

- Найбільш відомий - Тарас Шевченко ...

- О'кей, цей хлопець наприклад. Якщо ти чуєш його слова в 20-річному віці, то розумієш їх на одному рівні, а через 10-20 років ти дивишся на його філософію зовсім по-іншому. Мої фільми змінюються і йдуть в ногу з часом, з моїм становленням. Я вже не можу повернутися до "Кривавого спорту" 1986 року, тепер мене презентують "Ж. К. В. Д." і "Стежка орла".

- А якими вам здаються люди в Україні? Ваші перші враження?

- Дуже милі, справжні і благородні. Люди навколо мене готові зробити все, щоб я відчував себе чудово. Але я не збираюся вести себе як примадонна. Я приїхав в Україну кілька днів тому, тому не встиг ще що-небудь толком розглянути. Але взагалі хочу відчувати себе тут як вдома. Я вже пробував ваш борщ - дуже смачно. У вас взагалі вся їжа пальчики оближеш!

- Вам цікавіше грати себе або інших персонажів?

- Звичайно, грати і втілювати іншу людину, тому що, коли досить давно перебуваєш в гущі шоу-бізнесу, вже добре знаєш себе, дієш за звичкою. Зауважте, ми однаково їмо, розмовляємо з людьми, а кіно дозволяє втекти від себе, знайти щось нове. Мій фільм "Стежка орла" - божевільний. В кінці ви знайдете відповідь на складні філософські питання. Мій персонаж помре, але перед смертю довідається таємницю, як врятувати світ.

- А від чого, на вашу думку, треба рятувати світ?

- Гарантую, що через 10 років нашій планеті може настати кінець. Ми можемо скільки завгодно говорити про парниковий ефект і танення льодовиків, але потрібно діяти. Але коли я запитую себе, що зробив особисто я, то відповідаю: "Нічого". Я не настільки чистий і чутливий, щоб давати поради від свого імені, тому я виклав свої думки у фільмі "Стежка орла".

З БАЛЕТУ - У СПОРТ І КІНО. Жан-Клод Ван Дамм ро¬діл¬ся 18.10.1960 р в Сінт-Агата Берхем (Бельгія). Майбутній актор і режисер виріс в родині бухгалтера та продавщиці квітів. Займався карате, в 1978 році отримав чорний пояс. Хоча достовірних даних про спортивну кар'єру Ван Дамма немає, він запевняв, що був чемпіоном Європи з кікбоксингу. До занять спортом Жан п'ять років займався балетом. У 18 років одружився, побудував спортивний клуб "Каліфорнія", в якому викладав, а в 1981 році, розлучившись, переїхав жити в США. Довго намагався пробитися в Голлівуді, знявся в декількох епізодичних ролях. І лише роль відомого в 80-і роки бійця Френка Дьюкс у фільмі "Кривавий спорт" (1988) принесла великий успіх.

Читайте найважливіші та найцікавіші новини в нашому Telegram

Ви зараз переглядаєте новина "Жан-Клод Ван Дамм:" Хочу відчувати себе в Україні як вдома "". інші інтерв'ю дивіться в блоці "Останні новини"

АВТОР:

Грудзинська Олена

Якщо ви знайшли помилку в тексті, виділіть її мишкою і натисніть Ctrl + Enter

Орфографічна помилка в тексті:

Послати повідомлення про помилку автора?

Виділіть некоректний текст мишкою

Дякуємо! Повідомлення відправлено.