ПО ГРИБИ

Наука і життя // Ілюстрації

Підосичники.

Наука і життя // Ілюстрації

Підосичники.

Білий, він же боровик.

Підберезники.

<

>

Приблизно з середини літа, коли приходять жаркі дні і частенько гримлять грози, починається грибна пора. Рано вранці вирушаємо з кошиками в ліс. Йдемо до Березняків через вмиту росою галявину, там розходимося в різні боки. Так, ліс в цей час поблискує мільйонами блискучих крапель - росинки на траві, на листках кущів, на грибних капелюшках.

Розсуваєш траву невеликий палицею, а там - коричневі капелюшки підберезників. Он ще два гриба з трави піднялися - здоровані, жодної червоточинки. Береш їх сміливо!

"Ау! Сюди! - лине з глибини лісу. - Білий знайшов!"

"Молодець! Шукай ще!"

І неодмінно підеш в сторону щасливця-приятеля, щоб з почином його привітати та подивитися на перший білий. Дно в кошику і у самого грибами прикрите, правда, в ній поки немає жодного білого.

Білі гриби - боровики вважаються найпершими серед усіх лісових родичів. Їх неодмінно перелічиш після повернення додому. І рекордну кількість надовго запам'ятаєш.

Поки дійдеш до приятеля, попадуться і різнокольорові ТОЛСТОНОГОВ сироїжки, і стрункі моховики, і кілька красноголовців - гриби відомі, ошатні, їх червоні капелюшки помітні здалеку. Натрапиш і на сімейство лисичок. Збирати їх особливо приємно - лисички ростуть зазвичай великими групами, цілими полянками.

Ну, нарешті, і тобі пощастило! Серце забилось сильніше ... Ні, ніхто тебе не випередить, не зірве твій причаївся за купиною красень-білий. Але чи хороший він? Чи не підгнив чи, не чіпатимуть чи червоточиною? Підрізати його акуратно - гриб відмінний - і опускаєш в кошик, а сам уже дивишся по сторонам, опале листя палицею перевертаєш. Може, ще десь тут боровичок є? Так ось відразу три - одного розміру і кольору, братці лісові!

Поки знайдеш приятеля, корзинка майже і наповниться. Що ж, подивимося на "улов", похвастаемся кращими - красивими і міцними грибами. І знову розбредемося по лісі, прямуючи тепер уже в сторону будинку. І знову нагинаємося за сироїжками, підосичники, грузді, волнушками, рижики. І за білими!

Ліс скінчився. В кошику повно різнокольорових капелюшків. Ноша хоч і своя, але важка. Йдемо через поле додому, перекладаючи її з руки в руку, а назустріч - лежня. Але і вони, можна не сумніватися, повернуться з лісу з повними кошиками. Раз літо видалося тепле, дощове, воно грибне. А якщо не буде довго заморозків, то і за опеньками виберемося не раз. Їх сезон: кінець літа - початок осені. Тримаються недовго - всього тижні два-три, зате врожаї найбагатші: трапляється, з одного старого пня опеньків накраєш цілу гору. Тільки ось, на жаль, зникають ці чисті, міцні грибочки так само раптово, як і з'являються. Але не закінчується з ними грибна пора - в ліс "по гриби" ходять до холодів.

І ще є одне задоволення - перебирати гриби. Виймаєш їх з кошика, очищаючи від гілочок, листя, від павутинок і трави, з насолодою розглядаєш і згадуєш, де який гриб знайшов, як норовив він від тебе сховатися, і як ти міг повз пройти, а то і наступити ... І обов'язково подумаєш, що, відкривши для себе грибні місця, пройдеш по ним в наступний раз.